Відтепер суддями Верховного суду можуть стати і науковці, і адвокати

— Це відбувається вперше. Не було такого, щоби громадськість допускали до контролю над діяльністю суддів, збирання інформації, її оцінки та аналізу щодо судді. Можна було скільки завгодно голосити з-за паркану, але громадськість ніколи не долучалася до процесу. Членів Громадської ради доброчесності буде 20 — звертає на себе увагу, що їх більше, аніж членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККСУ), яких за законом 16.

Якщо говорити про формальні ознаки, які законодавець заклав у ст. 87 «Громадська рада доброчесності» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня, що набере чинності 30 вересня, то Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Тобто для сприяння органу, на який відповідно до закону покладається функція здійснення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на суддівські посади. Громадська рада сприятиме нам у роботі щодо з’ясування таких критеріїв: професійна етика й доброчесність. Наголошу, що загалом в оцінюванні кандидата в судді є три критерії, які комісія має встановити, проте компетентність (фаховий критерій) перебуває поза межами оцінки Громадської ради доброчесності. Ми стикаємося сьогодні з тим, що громадськість заходить у цю сферу й намагається з’ясовувати та на власний розсуд оцінювати рівень фаху судді тощо. Але закон чітко говорить, що сфера компетенції ГРД — це межі професійної етики й доброчесності.

Зауважу, що кандидат на посаду судді, тобто особа, яка за підсумками конкурсу може стати суддею, а може й ні, має бути готовий до того, що Громадська рада доброчесності ретельно його моніторитиме. А відтепер кандидувати на цю посаду можуть і науковці, які є практиками, і адвокати, і вони мають бути готовими до такого прискіпливого моніторингу, ретельного аналізу інформації про них.

Закон передбачає рівні вимоги і до судді, і до кандидата на посаду судді, і якщо в нас зійдуться на одному ринзі в поєдинку діючий суддя, адвокат і науковець, — вимоги до них усіх будуть однакові. І перевірятимуть їх усіх однаково.

— Суспільство вже не раз мало сумну нагоду пересвідчитися, що «презумпція правоти» громадських діячів врешті-решт призводила до появи чималої кількості аферистів, що паразитують на цьому «званні». Тож постає питання: а судді хто, чи хто нагляне за наглядачем?

— Кандидат до Громадської ради має подати біографічну довідку, мотиваційний лист, а також «декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо кандидата за його підписом». Зверніть увагу: тепер він стає подібним до держслужбовця — особи, на яку покладається виконання функцій держави . І, певне, ми маємо перевірити подану ним декларацію так само, як ми перевіряли декларації діючих суддів, наприклад, через НАБУ, а зараз — ще й Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Це абсолютно правильно. Отже той, хто всерйоз збиратиметься сюди, має розуміти, що це вимога закону, і, ясна річ, ми ставитимемося до неї цілком серйозно.

Хто саме стане членом Громадської ради доброчесності, залежить не від ВККСУ, а виключно від зборів представників громадських об’єднань і громадських спілок. Ми в цьому процесі — активні спостерігачі. Ми оголошуємо про проведення цих зборів, до нас подають витяги з протоколів засідань громадських організацій і спілок щодо тих, хто делегується на збори і хто претендує на участь у Громадській раді доброчесності. До участі у зборах подається заява довільної форми, підписана керівником громадського об’єднання із зазначенням особи, яку він уповноважив представляти це об’єднання у зборах, копія статуту й виписка з Єдиного реєстру, де зареєстроване це об’єднання; копія звітів за результатами виконання проектів із залученням міжнародної технічної допомоги (це кваліфікаційна вимога до спілок та громадських об’єднань); рекомендаційний лист, копія звітів аудиту; біографічна довідка кандидата, якого висуває громадське об’єднання. Тобто делегат несе свою довідку, а також пакет щодо кандидата, якого вони просуватимуть. Там обов’язково мають бути мотиваційний лист і декларація цієї особи.

Далі на цих зборах за відповідною процедурою буде обрано цих 20 достойних. Збори вважатимуться такими, що відбулися, якщо в них візьмуть участь щонайменше представники від п’яти громадських об’єднань або спілок. Сама Громадська рада вважається обраною, якщо обрано не менше 10 членів із 20. Перелік цих людей у п’ятиденний термін від дня, коли відбулися ці збори, спрямовується нам, а ми оприлюднюємо його на сайті.

— Спецперевірка кандидатів буде?

— Законом не передбачена, тому хіба що на рівні викривачів.

— Відповідно до закону, членами Громадської ради можуть бути правозахисники, науковці, правники, журналісти. Якими критеріями ви послуговуватиметеся під час відбору?

— Щодо критеріїв, яким ці люди мають відповідати, то тут, зауважте, є дуже тонкий момент: «<…> є визначними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію <…> політично нейтральний і доброчесний». От зверніть увагу, коли ми говоримо про кандидатів у судді, то там серед базових критеріїв є такий: термін, скільки ти у професії. Але щоби законодавець оперував категоріями із царини романтизму й лірики на кшталт «визначний фахівець»! Визначний фахівець — чи можна дискутувати щодо цього терміну? Можна. Але той, хто збирається, має розуміти, що не ми поставимо йому ці питання. Якщо під час обрання Ради буде конкурентне середовище, йому ці питання поставлять — чи до, чи після — ті, кого не оберуть до складу Ради. Відомо, що найщирішим і найпослідовнішим критиком того, хто обійняв посаду, є той, хто її не обійняв. Тому ті, хто кандидуватиме на посаду члена ГРД, мають бути готові, що їх будуть дуже ретельно сканувати й оцінювати.

Наступна вимога до кандидата на членство у Громадській раді доброчесності — це політична нейтральність. Тобто кандидат не має виявитися чиїмось політичним симпатиком. Якщо він був глашатаєм якоїсь політичної сили, то вже за цією ознакою не може відбутися як член Громадської ради. Так говорить закон.

Щодо того, хто не зможе бути членом Громадської ради доброчесності, то тут поняття чіткі і зрозумілі. Серед них: судимі, ті, хто притягувався до адміністративної відповідальності за корупційні дії, силовики та судді, які працювали останні п’ять років.

— Досвід участі в перевірці кандидатів на посади прокурорів показав, що, заявляючи про наявність компромату на певну особу, громадяни часто-густо не наводять конкретних фактів щодо персоналій, натомість віддають перевагу огульним визначенням на кшталт «одіозний діяч».

— Щодо діяльності ГРД, ми будемо домагатися, щоб її робота була оформлена процедурно і спиралася на речі, які можна переглянути, проаналізувати, оцінити, і це не має бути результатом спрощеного підходу або емоційних оцінок. Рішення ГРД мають являти собою належним чином оформлений документ із відповідними аргументами й висновком. Тільки в такому випадку точка зору Ради може бути сприйнята. Зокрема тому, що якщо не забезпечити цей аспект, але покласти їхні аргументи в основу прийняття рішення ВККСУ, ми в перспективі втратимо й наше рішення.

Мовою закону, ГРД «збирає, перевіряє та аналізує» — зверніть увагу — «інформацію щодо судді, кандидата на посаду судді». Не скажу поки що, це зі знаком «мінус» інформація чи зі знаком «плюс». Далі — «надає ВККС інформацію щодо судді». А потім «надає за наявності відповідних підстав Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді». Тут слід бути уважним, адже ми розуміємо: інформація про суддю може бути як позитивна, так і негативна. А от висновок як формальний документ має складатися тоді, коли відносно судді є негативна інформація, вже опрацьована й констатована, що це є саме негатив відносно судді, і висновок є констатацією щодо невідповідності судді критеріям професійної етики й доброчесності. Про фахову спроможність, як я вже наголошував, у цьому контексті не йдеться.

Тому я розумію це так: інформація може бути і позитивна, і негативна. Позитивна інформація за бажанням може подаватися до комісії (це не висновок, це інформація). Якщо ж є негативна інформація, тоді має бути сформований відповідний висновок.

— За законом, висновок Громадської ради не є імперативом для Вищої кваліфкомісії, ви не зобов’язані його враховувати, робитимете це на свій розсуд. Через це положення закону визначальною тут є налаштованість членів ВККСУ брати до відома чи ні інформацію, подану їм представниками громадськості.

— Щодо висновків Громадської ради доброчесності, за законом це справді є необов’язковим. Це розуміють представники громадськості, які вже виходили на зв'язок, запитували. Але скажу так: від жодної змістовної інформації Комісія ще жодного разу не відмахнулася. Є проблема в реалізації того, про що нас інформують. Наприклад, адвокат, який говорить із нами однією мовою, приїжджає зі скаргою й каже: мовляв, ось скарга, там практично все відповідає дійсності. Але реалізація цієї інформації не така проста, як нам хотілося би. Комісія фактично має конвертувати цю інформацію у рішення, адже є процедура, якої ми мусимо дотримуватися. Водночас суддя захищений, він може не давати інформацію щодо себе. Є серед них такі фігуранти, які мають по чотири адвокати, що приходять захищати свого клієнта.

Втім, спрогнозую, що насправді Громадська рада матиме не так вже й багато роботи. Адже судді, відносно яких є багато негативу, можуть піти із професії з цією хвилею. Відчутний відтік відбувається зараз: ідуть із професії різні судді, на жаль, залишають її й порядні, чесні, фахові. Але йде і повна їхня протилежність. Цілком може статися так, що таких уже кричущих прізвищ суддів у списках кандидатів і не виявиться. Ті ж, хто приходитиме у професію, бачать, як наразі поставлена справа: моніторинг серйозний, а спілкування членів Комісії із суддею провадиться відкрито, прозоро. Тому кожен кандидат може скласти собі уявлення про те, що на нього очікує, і багато хто, я думаю, просто не ризикне. Тому поле для діяльності, на мою думку, значно звузиться.

Буде цікавий момент у діяльності ГРД — як Рада розпоряджатиметься персональними даними про особу. Вона за законом має доступ до держреєстрів та інформації, розміщеної в них. Але ж сама ГРД не має технічних засобів захисту цієї інформації — і як вони обходитимуть ці речі, я поки що не знаю.

Загалом участь громадськості в роботі ВККСУ — це хороша, здорова ідея. Для того, аби суспільство почало мислити такими категоріями, як у цивілізованому світі. Є громадська діяльність, небайдужі люди, які збурюють суспільство, і державні органи все ж таки починають реагувати — хтось на підтримку, хтось із позиції самозахисту, хтось іще з якихось причин. Але чиновники розуміють: питання ставляться, їхня гострота зростає — і ти мусиш це враховувати. Тому в цьому є позитив, конфлікт. Хоча мені хотілося б, аби тут був конфлікт не заради конфлікту, а заради вирішення проблеми і віднаходження правильного рішення.

Олександра ПРИМАЧЕНКО