Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У зв`язку з процесом реформування судової системи нашої країни та вступом у дію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подаємо перелік змін, які найближчим часом відбудуться.
Система законодавства – це складний багатоаспектний блок приписів і норм, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин на всіх рівнях державного буття. Система правових норм не може існувати у статичному стані, вона потребує вчасного та якісного реформування з метою забезпечення відповідності потребам суспільства. Так, судова гілка влади не здатна якісно здійснювати власні повноваження без належної законодавчої регламентації.
Щодо мети впровадження іноваційних приписів висловився експерт, член Ради «Реанімаційного пакета реформ» Михайло Жернаков.
– Яка мета? Очевидно, що це досягнення на кінцевому етапі справедливого суду. Питання у тому, наскільки цей закон може нас до цього призвести.Я ставлюся до реформи з обережним оптимізмом. Ідеї, які закладені у закон, це зокрема, створення нового Верховного Суду та оновлення суддівського корпусу, підвищення відповідальності і підзвітності суддів. Це у широкому сенсі. Якщо дивитись детально на цей закон, то доводиться констатувати, що ці оновлення, передбачені законом, не гарантовано будуть кращі, ніж діяльність старих норм.
Суди України – система органів та посадових осіб, які уповноважені на здійснення правосуддя Конституцією України. Тож, з метою реорганізації та вдосконалення судової системи, деполітизації судової влади та посилення відповідальності представників суддівського корпусу перед суспільством 2 червня 2016 року було пролонговано Законопроект №4734 «Про судоустрій і статус суддів», який вніс на розгляд до Верховної Ради України Президент України.
Законом регулюються численні зміни у структурі судів, положення щодо посадових окладів суддів і затверджується створення кардинально нових органів в системі судової гілки влади.
Перші нововведення були імплементовані у Главу 4 «Вищі спеціалізовані суди». На Вищі спеціалізовані суди покладається обов’язок касаційного розгляду справ, тобто справ, які вже набрали законної сили і були переглянуті в апеляційному порядку. Новим законопроектом скасовуються Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
Статтею 31 Законопроекту впроваджуються концептуально нові види судів: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд, які повинні бути утворені протягом 12 місяців з дня прийняття Закону. Важливо наголосити, що перелік справ, які підпадають під юрисдикцію новоутворених судів, у Законопроекті не надано, тож важливо звернути увагу на необхідність прийняття супроводжувальних роз’яснювальних актів. Також змінилися умови створення палат у Вищих судах – у Законі палати з розгляду справ утворювалися в обов’язковому порядку, в новоприйнятому законопроекті закріплено лише можливість їх утворення.
Було змінено склад, структуру та назву Верховного суду України (далі ВСУ), який є найвищим судом в системі судоустрою України. Тепер Верховний Суд України ліквідується та створюється Верховний Суд. Закон України до нововведень передбачав склад ВСУ у кількості 48 суддів, новий законопроект у статті 37 встановлює кількість «не більше двохсот».
Також скасовані Вищі спеціалізовані суди було перенесено до структури ВСУ, таким чином він складатиметься з Великої Палати Верховного Суду; Касаційного адміністративного суду; Касаційного господарського суду; Касаційного кримінального суду та Касаційного цивільного суду. Нова структура ВСУ повинна бути сформована протягом 6 місяців з дня введення закону в силу.
Ще одним радикальним нововведенням став перегляд вимог на посаду судді ВСУ. Тепер особа може стати суддею ВСУ, якщо за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та відповідає одній з таких вимог : має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 – 3 цієї частини, щонайменше десять років. Тобто значним чином було розширено коло осіб, які можуть претендувати на посаду судді найвищого судового органу загальної юрисдикції.
Значним чином переглядаються деякі питання діяльності та забезпечення суддів. Так, наприклад, пропонується відмінити тимчасове призначення на посаду судді на 5 років, збільшився віковий ценз для претендентів на посаду судді – з 25 до 30 років. Згоду на затримання судді тепер віднесено до компетенції Вищої Ради Правосуддя, а не Верховної Ради України. Впроваджено нові види перевірок суддів, наприклад подання суддею декларації доброчесності судді, декларація родинних зв’язків судді та повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У Законопроекті також розширюється регламентація такого поняття, як «моніторинг способу життя судді», який проводиться з метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам. Змін зазнали і норми щодо матеріальної винагороди суддів, статтею 135 Законопроекту встановлено, що тепер базовий розмір посадового окладу судді становитиме : 30 мінімальних заробітних плат – судді місцевого суду; 50 мінімальних заробітних плат – судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду та 75 мінімальних заробітних плат – судді Верховного Суду.
Також суттєвим чином було реорганізовано структуру судової системи. Законопроектом № 4734 впроваджуються два принципово нових органа – Вища рада правосуддя, яка стане правонаступницею Вищої ради юстиції з деякими змінами у функціях та Суспільна рада благочестя – орган, метою якого стане допоміжна діяльність Вищій кваліфікаційній комісії України. Але в Законопроекту не було надано детальну регламентацію створення, діяльності, компетенції та структури цих органів, тож, очевидна необхідність в розробці ряду нормативних актів, які б регулювали ці питання.
Отже, підсумовуючи зміни, які стосуватимуться судової системи України, можна зазначити, що її реорганізація потребуватиме значних фінансових надходжень з видаткової частини Державного Бюджету України. Залишається значна кількість неврегульованих проблемних аспектів питання, а наслідки й результати таких нововведень можна буде оцінити лише мінімум через 5 років діяльності впроваджених норм.