Незалежність і підзвітність судової системи – взаємопов’язані складові довіри до суду

Навчальний візит мав на меті ознайомлення українських суддів і фахівців, що працюють в органах судової влади України, з європейським досвідом незалежного судочинства та ефективного реагування на громадські потреби і досягнення більшої незалежності й підзвітності судової влади.

Візит відбувся у рамках програми стажування «Незалежність і відповідальність судової системи як взаємопов’язані чинники демократичного розвитку», яка реалізується Проектом USAID «Навчальні програми професійного зростання». До складу делегації увійшли члени ВРЮ суддя Верховного Суду України Микола Гусак, професор Анатолій Мірошниченко, а також керівник секретаріату ВРЮ Сергій Пушкар; члени дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України голова Ради адвокатів Рівненської області Павло Луцюк та академік Національної академії наук України Сергій Прилипко, член Ради суддів України суддя Вищого адміністративного суду України Тетяна Чумаченко, голова Миколаївського окружного адміністративного суду Всеволод Князєв, суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців Вікторія Чебан, суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Надія Сташків, суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Інна Білоус.

Члени делегації побували у вищих радах юстиції (правосуддя) Бельгії та Нідерландів, відвідали бельгійський управлінський орган, відповідальний за загальне функціонування, якість та ефективність судів – Колегію судів та трибуналів, Бельгійський інститут суддівської підготовки. Члени делегації також змогли ознайомитися із судовими системами обох країн, проаналізувати статус та повноваження вищих рад юстиції (правосуддя)  Бельгії та Нідерландів, процедурами добору, навчання, призначення та звільнення суддів, суддівської відповідальності. Важливим виявився й досвід обох країн щодо процедури відповідальності судді. У Бельгії – це повноваження дисциплінарного суду, у Нідерландах – Верховного Суду. «Створена законодавча процедура дає змогу уникнути проблеми взаємозалежності суддів та дисциплінарного органу при оскарженні його рішень», – зазначив член ВРЮ Микола Гусак. Не менш цікавою є і практика Нідерландів у питанні добору кандидатів на посади суддів.«В Україні підбір кандидатів базується переважно на рівні знань, без достатнього урахування особистих якостей та компетенції кандидатів. Це негативно впливає на якість суддівського корпусу, зокрема на здатність суддів бути незалежними та приймати соціально відповідальні рішення, – розповідає член ВРЮ Анатолій Мірошниченко. – Натомість у Нідерландах рівень знань дає можливість поборотися за посаду судді, однак основними показниками добору на другому етапі стають особисті якості кандидата, результати психологічного тестування, досвід роботи».

Можливість суддів (у тому числі й вищих рад юстиції) впливати на зміну законодавства у сфері своєї діяльності є також одним із важливих факторів незалежного статусу судової влади. Про це йшлося під час ознайомлення із рамковою системою Європейської мережі рад з питань правосуддя (European Network of Councils for the Judiciary (ENCJ)), яка у 2013–2014 роках розробила набір показників для оцінки незалежності та підзвітності судових систем Європейського Союзу. Отримані критерії були перевірені в межах пілотного проекту у чотирьох країнах, зокрема і в Нідерландах, а згодом рекомендовані до застосування у всіх країнах  ЄС та країнах-спостерігачах. Розробка та вимірювання показників наразі використовуються для визначення слабких та сильних сторін правових систем країн-учасників. У звіті ENCJ за 2013–2014 роки викладені концептуальні засади незалежності та підзвітності суду. По-перше, зазначалося, що незалежність та підзвітність судової влади – взаємозалежні категорії. Без підзвітності судова влада не завоює довіри суспільства, а підзвітність без незалежності зводить судову владу до рівня урядового агентства. По-друге, формальна незалежність не є достатньою. Фактична незалежність – це сприйняття суду суспільством як незалежного. По-третє, незалежність судової системи проявляється як у незалежності суду в цілому, так і в незалежності окремого судді. По-четверте, для дійсної підзвітності повинні виконуватися не лише формальні вимоги, а й населення має сприймати судову владу як підзвітну, і тут суб’єктивне сприйняття громадян має не менш важливе значення. По-п’яте, підзвітність, як і незалежність, стосується як судової системи в цілому, що проявляється в звітуванні про її діяльність, так і окремого судді, тобто прозорості його рішень.

Рамкова система встановила відмінність між об’єктивною (спосіб структурування судової системи) і суб’єктивною (сприйняття судової влади різними групами з різними інтересами) незалежністю і підзвітністю.

До показників об’єктивної незалежної системи в цілому ENCJ відносить: правові основи незалежності (гарантії незалежності, того, що судді діють лише на підставі закону, законодавчі методи визначення заробітної плати суддів, офіційні гарантії участі суддів у проведенні правової та судової реформ); організаційну автономію судових органів (формальний статус ради юстиції, дотримання принципів ENCJ, повноваження ради юстиції); фінансування судової системи (бюджетні механізми, система фінансування, врегулювання спорів з приводу бюджетів, достатність  фінансування); повноваження з адміністрування в судах.

Показниками об’єктивної незалежності окремого судді є кадрові рішення (добір, призначення/обрання та звільнення суддів, голів судів і голови Верховного Суду, дотримання принципів ENCJ при призначенні, обранні, просуванні суддів); незмінюваність суддів (законодавчі гарантії незмінюваності суддів та процедури переведення суддів без їх згоди); внутрішня незалежність (вплив вищих за рівнем судів, використання і статус правових позицій, вплив керівників судів).

До показників об’єктивної підзвітності судової системи в цілому належить наявність прозорого механізму розподілу справ, процедур розгляду скарг та можливість їх оскарження, періодична звітність суддів, відносини з пресою (роз’яснення судових рішень у ЗМІ, телетрансляції судових засідань та наявність рекомендацій для ЗМІ), зовнішня оцінка судів. До показників об’єктивної підзвітності окремих суддів ENCJ відносить наявність кодексу суддівської етики, запровадження правил відводу та самовідводу (у тому числі порушення такого обов’язку, оскарження відмови та статус органу, що вирішує таке клопотання), допустимість зайняття суддею іншої посади та наявність фінансових інтересів (що включає політику держави щодо прийнятності іншої діяльності, наявність публічного реєстру іншої діяльності та реєстру фінансових інтересів судді), а також зрозумілі тощо.

Суб’єктивними показниками незалежності судді і суду є дані національних досліджень сприйняття громадянами, учасниками процесу та самими суддями незалежності суду і судді, довіри до судової системи у порівнянні із рівнем довіри до інших органів держави, уявлень громадян про рівень корупції тощо.

Результати дослідження ENCJ вказують, що країни зазвичай отримують кращі бали з об’єктивної незалежності, ніж із суб’єктивної, що обумовлено і відсутністю даних для показників, і тим, що сприйняття суду є швидше негативним у багатьох країнах. ENCJ веде постійне обговорення достатності зазначених показників для ведення конструктивного діалогу про незалежність та підзвітність суду. За результатами останнього обговорення, проведеного ENCJ минулого року, констатовано необхідність звернути увагу на проблему фінансування судової влади, врахування якості правосуддя, а також на складні питання, що стосуються сприйняття корупції у судах, взаємовідносин зі ЗМІ та розробки активної медіа-стратегії, якої на сьогодні не вистачає у багатьох країнах.

«Досвід організації судової влади обох держав вказує нам на необхідність при оцінці судової системи України враховувати як об’єктивні показники роботи суду і суддів, так і суб’єктивні думки та потреби суспільства, що у сукупності є гарним підґрунтям для удосконалення загальних і прозорих правил діяльності судової системи країни», – сказав за підсумками візиту Микола Гусак.